До Дня пам’яті та примирення, Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні та 75-ї річниці вигнання нацистів з України було розпочато тематичну акцію: «Родинні історії. Поділись історією своєї родини, пов’язаною з Другою Світовою війною»
Після онлайн оголошень до нас почали надходити листи гуртківців в яких вони висвітлюють свої думки про страшні роки війни 1939-1945 років, думки своїх дідів та прадідів які крізь біль згадують ті події.
Безверхній Ігор
 Життя і доля моїх прадідів - доля всіх людей покоління, народженого у 20-і роки минулого століття.
Молодість їхня була обпалена страшною війною. На захист рідної землі вони стали поряд зі старшим поколінням і виявили безприкладну хоробрість і самопожертву. Багато з них віддали свої життя в ім”я життя інших.
Cміливість, завзятість, духовна сила, а може й доля, допомогли пережити цю війну моїм прадідам і всім, хто повернувся у рідні домівки. Вони чесно жили, ростили дітей, піднімали країну з розрухи і голоду.
А тепер героїв-ветеранів стає все менше і менше. Померли у різний час і мої дорогі прадідусі- Школенко Борис Мефодійович і Крячко Василь Терентійович.
Залишились нам, нащадкам, медалі, які не мають ціни: «За Відвагу», «За перемогу над Німеччиною», «За перемогу над Японією» орден Вітчизняної війни 2 ступеня, пожовклі фотографії, два військових квитки.
Залишилась пам'ять про безстрашних ветеранів-героїв, про дуже дорогих нам рідних людей.
Нагорянська Аліна
 Я хочу розповісти про свого прадідуся – ветерана Великої Вітчизняної війни - Попика Миколу Демидовича. Мій прадідусь народився 7 січня 1923 року в с.Велика Севастянівка. У 1943 році пішов на фронт, служив в піхоті. Пройшов пішки через Карпатські гори, визволяв Польщу, Чехословаччину, Угорщину, Румунію. Був поранений в бою. Після перемоги пройшов строкову службу. Додому повернувся в 1947 році. Про нього мені багато розповідає мій дідусь Іван. Я пишаюсь своїм дядею Попиком Сергієм Івановичем і своїм прадідусем. Вони - справжні герої.
| 
