Головна | Мій профіль | Реєстрація | Вихід | Вхід | RSS | Вівторок, 19.03.2024, 08:40 |
Христинівський Будинок дитячої та юнацької творчості | |
Ви увійшли як Гість Група "Гости"Вітаю Вас Гість |
|
Літературна студія "Зернятко"Твори вихованців Зразкової літературної студії «Зернятко» на Всеукраїнський гуманітарний конкурс «Космічні фантазії» 2015-2016
Космічна фантазія Кучай Олександра Олександрівна Небо, втомившись за день, засипає. Чорну хустку кида на лице. А на ній, ніби блискітки сяють. То не блискітки, зорі це. Кожна блискітка-зірка – то ніби душа У космічних просторах безкраїх. Чом блукає, що повідати хоче вона, Що там в темних космічних далях? На світанні зорі тихо і нишком підуть. Знову сонце засяє яскраво на небі. Як далеко від нас зорі-душі живуть, Що таять, чому манять до себе? Вдивляюсь подовгу у світ, що не мій. Надіюсь пізнати його, хоч частину. Далекий, незвіданий, поки чужий. Той простір космічний, та чорна хустина.
Моя зірочка Рак Денис Васильович Сяє зірочка у небі, Усміхається мені. Манить зірочка до себе, Блимають її вогні. Зірко-зірочко, зажди! Хай я трішки підросту, Не боюсь я висоти, В космос сміло полечу! Я тоді тебе знайду Серед інших зірок в небі. В зореліт свій посаджу, В гості полетим до мене. Сяє зірочка вночі, Усміхаюсь я до неї. -Скажи, зірко, не мовчи, Ти чекатимеш на мене?
Кольорові планети Олійник Назарій Русланович Дивився якось я на небо – Думки мов бджоли у рою. Це ж стільки пролетіти треба, Щоб зірку в руки взять – о-о-он ту! І я замріявся… Ось є у мене Великий та потужний зореліт. Із місця він злітає в небо Й в далекім космосі вже мчить. А там – планети кольорові, Немов веселка навесні. На них природа, ніби вдома, На рідній матінці-Землі. Пожив я тиждень на Червоній, Засмаг добряче на пісках, На Помаранчевій потому Теж тиждень десь відпочивав. І Жовта планета зустріла гостинно, Тут фруктів смачних смакували мені. Жовтинці прийняли мене у родину. Я так полюбив їх легенди й пісні. І знову я мчу по космічному небу, Зірки мерехтять привітно услід. Наступна зупинка – планета Зелена, На ній зупиню я свій зореліт. Ліси тут повсюди, сади зеленіють, Поля колосяться – радіє душа. Тут трави у пояс, в них квіти ясніють, Зелена планета – зелена уся. Планета Блакитна – снігами багата. Там білі ведмеді й пінгвіни живуть. Я з ними у сніжки мав змогу пограти, І далі помчав зореліт мій у путь. На синій планеті – моря й океани. На пляжах хлюпочуться діти й дорослі. Я теж відпочив, вам скажу, не погано. Наплавався досхочу кілька днів поспіль. І додому, на Землю, вже мчить зореліт. Кольорові планети тепер вже позаду. Я маю надію, що цей мій політ, Перетвориться в справжній, як дорослим я стану!
Космос Щербань Лілія Віталіївна Космос – слово не просте Парад планет, всі знають це. Вивчають вчені вже давно Нептун, Юпітер та Плутон. Ще безліч різних є планет Пульсарів, астероїдів, комет. Їх загадковість та орбіти полоса Безмежжя Всесвіту, супутники – краса… Учені справно всі вивчають Красу незвідану, безкраю. Колись давно один з умів У космос вперше полетів. Відважний вчений-астронавт Гагарін Юрій – космонавт І наш світ у космос незвіданний входить - Учені давно нам про це вже доводять. Низький всім уклін, вам учені, за це Незвіданний космос - науки взірце Золотяться обриси злата-комет Космос – це простір, безмежжя планет.
Хто написав відомі вірші, Що скрізь лунає слава їх, І «Дніпр широкий» й «Катерину», «Думи мої» і «Заповіт»? Хто символ нашого народу, Боровсь за його право й честь, Пророкував світле майбутнє І гідно ніс кріпацький хрест? Із заслання виходив гідно, За Україну вболівав, Любов синівську незрадливу Усьому світу показав. Життя суворе научало Як жити, бути, що робить, Як в ті часи писати правду, Коли країна вся мовчить? Людина ця була безстрашна І мала величезний дар, Народ свій свято шанувала – Це наш Шевченко, наш Кобзар! Від Українського Народу, Який піднявся із колін, Такій любові і пожертві Складаєм до землі уклін! 2014 р.
Пріказчікова Альона Тарас Григорович Шевченко – Розумний зроду чоловік, З дитинства творчістю займався, Прожив короткий дуже вік. Він малював і писав вірші, Хоч заборонено було. Талант скоріше свій розкрити Серденько прагнуло його. Писав про Батьківщину любу, Родину, нелегке життя І малював в своїх картинах Важке минуле й майбуття. Поет у віршах буде жити, Хоч вже пройшло немало літ, А за любов до України, Шевченка знає цілий світ! 2014 р.
Когут Марія У кріпацькій Україні Злидні скрізь: куди не глянь, Люди всі ввесь день працюють, На хвилиночку не стань. Як раби, панам пихатим Догоджають задарма. І Тарас малий життя це З ранніх літ пізнав сповна. У селі своєму змалку Він на пана працював, А коли нагода була, Писав вірші й малював. Він не мав дитинства зовсім, Рабству молодість віддав, Але все ж таки всесвітнє Визнання в кінці пізнав. Як художника й поета, Знай Шевченка, цілий світ. І сьогодні всі вітають Тарасові двісті літ. 2014 р.
Тарас Шевченко Нечаева Світлана Рідне слово, що від роду – Так звучить душа народу Говорив нам так Поет, В кожнім домі є портрет. Писав вірші він гарненько, Звать його Тарас Шевченко Ти, напевно, здогадався: Від усіх він відрізнявся! Вибивав він право волі І талантів мав доволі, Не загрожував нікому, Співчував народу свому Панів дуже не любив, Дарував всім позитив. Ми його не забуваєм, Двісті років пам’ятаєм. «Заповіт» звучить повсюди В Україні справжні люди Для дітей творять життя, Бо за нами –майбуття! 2014 р.
Мама Нечаева Світлана Мама - це диво, мама - це клас, Мама все зробить тільки для нас. Усмішка мами - золоте сонце, Що загляда в відкрите віконце. Я подарунок мамі зроблю: В вірші прдяку свою напишу. Мама прийшла і все ожива, З нею трапляються різні дива. Мама знає і все уміє, Думаю, правильно зрозуміє: Я - найкраще,що є ужитті! Засяють усмішка й очі її. 2014 р.
Бурлака Анна Матусю моя дорога, Я так тебе сильно люблю! За тебе віддам я усе, Всю душу дитячу свою. Молюся за тебе завжди, Молитви у серці ношу. Любима матусю, тобі У Бога я щастя прошу. Зі мною завжди поряд будь, Зігрій мене та пригорни... І всі негаразди в житті Від мене умить відверни! 2014 р.
«Матір» - гарне, добре слово, Скільки вдячності у ньому За любов, за виховання, За підтримку у стражданнях. Кожен дбає про матусю, Щоб завжди була у дусі, Щоб печалі та незгоди Мчали, мов ті стрімкі води. І лише усмішку милу, Птахи щоб несли на крилах, Щоб ввійшли у сірий побут Тільки щастя і добробут. Я люблю тебе, матусю. Ти за мене не хвилюйся. Я за тебе не забуду І підтримувати буду. 2014 р.
|
При використанні матеріалів сайту посилання на www.chr-art-school.at.ua обов'язкове! |
Адміністрація сайту може не розділяти думку авторів публікацій і не несе відповідальності за розміщені матеріали. |
Сайт розроблений вчителем інформатики Кулешою О.М. |
Copyright MyCorp © 2024 |
Конструктор сайтів - uCoz |