| Головна | Мій профіль | Реєстрація | Вихід | Вхід | RSS | Четвер, 25.04.2024, 20:19 |
Христинівський Будинок дитячої та юнацької творчості | |
| Ви увійшли як Гість Група "Гости"Вітаю Вас Гість |
|
Рідна моваМіжнародний день рідної мови21 лютого відзначють Міжнародний день рідної мови. Це свято було проголошене на Генеральній конференції ЮНЕСКО, яка відбулася 17 листопада 1999 року. Головна декларована мета Міжнародного дня рідної мови — сприяння мовній різноманітності світу і стимулювання вивчення іноземних мов населенням різних країн. Крім того, ЮНЕСКО виступило за зближення культур і їх активну взаємодію, зокрема, в мовних питаннях, оскільки саме мови вважаються важливим інструментом розвитку духовної спадщини планети. Рідна мова для кожної людини є важливим елементом культурної свідомості. Вона накопичує традиції й досвід попередніх поколінь і дозволяє передати їх нащадкам. Як сказав генеральний директор ЮНЕСКО, пан Коіхіро Мацуура «Рідна мова дорога кожному з нас. Рідною мовою ми вимовляємо наші перші слова і найкраще висловлюємо наші думки. Вона є базою, на якій усі люди розвивають свою особистість з моменту свого першого подиху, і вона є тим, що підтримує нас протягом усього життя. Вона є засобом навчати повазі до самого себе, до своєї історії, до своєї культури і, головне, до інших людей з усіма їхніми особливостями». Українська мова пройшла нелегкий шлях. Однак, попри всі перешкоди, для багатьох мільйонів людей вона була і є рідною, є мовою їхніх дідів, батьків і буде також мовою їхніх дітей. Саме ми, заради прийдешніх поколінь, повинні зберігати і шанувати мову, як це робили наші славні предки. Любімо свою рідну мову, бо з нею наше майбутнє і майбутнє України! Наші вихованці пропонують свої твори рідною мовою. Сорокіна Інна, 14 років. Гурток "Бісероплетіння" Солов'їна, барвінкова українська рідна мова. Із малечку в словах рідної мови людина відкриває для себе великий і чарівний світ життя. Мова - це безцінний скарб народу, надбаний тисячоліттями. У ній відбито його характер, історію, звичай, побут. Як найдорожча спадщина, як заповіт поколінь передається нащадкам любов до свого народу, до рідної мови. Людина може покинути Батьківщину і не чути більше рідної мови, але у підсвідомості залишаться колискові, які виспівувала мати. Потрібно відчувати мову кожною часткою своєї душі, пам'ятати, що мова народу - його серце, відображення всього змісту життя, а не лише народної фольклорної символіки, хоч вона і творить мовний національний колорит. "Рідна мова - не степ, не хата, а народу мого душа",- справедливо зазначив поет В. Гончаренко. Рідна мова живе з людиною всюди і завжди, без неї, як і без сонця, повітря, води, рослин, людина не може існувати. Зречення рідної мови веде до найбільшої кари - духовного каліцтва. Людина, яка не цінує культуру та мову свого народу, не може бути повноцінним членом суспільства. Мова нашого народу - це золотий запас душі народу, з якого виростаємо, яким живемо, завдяки якому маємо право милуватися і пишатися рідним краєм. Мужай, прекрасна наша мова, Серед прекрасних братніх мов. М. Рильський. Погребняк Юля гурток «Сувенір для друга» Tвір «Солов'їна, барвінкова українська рідна мова» Мово! Ти святиня! Кожний народ на цій планеті є справді народом, поки жива ти, мово! Ти духовна скарбниця, в яку віками люди вкладають свої надбання. Ні, це не гроші, ані дорогоцінне каміння, ані інші скарби. Це інші коштовності: мелодійні слова, мудрі приказки та афоризми, гострі прислів'я, влучні анекдоти та чудові пісні. Я чула історію про те, як українським мандрівникам в Японії просто на вулиці вдячно цілувала руки бабуся в кімоно. Вона була українкою, яка під час революції опинилася за кордоном і сімдесят років не чула рідної мови. І раптом почула її від перехожих! Яку, виходить, радість відчуває людина на чужині, коли чує рідне слово! Одне жадане рідне слово здатне зцілити, підняти бойовий дух, перетворити життя на свято! Мово, чарівнице! Ти здатна зробити з незнайомців друзів. Ти згуртовуєш людей разом, об'єднуєш народ, робиш його непереможним. Але люди, звикнувши кожного дня користуватися мовною скарбницею, часто не цінують її. Вони захаращують мову іноземними словами або зрікаються її. У скарбницю вкидають спотворений непотріб та викидають справжні коштовності вікової мудрості. Люди часто починають цінувати свою мову тільки на чужині або тоді, коли вона вмирає. Мово! Ти душа, що здатна жити в поколіннях, поки ми дбаємо про тебе! Ти, як пише письменниця Катерина Мотрич, є мудрою Берегинею народу: «Мово наша! Життєдайна криниця на неосяжній дорозі людської долі!» |
| При використанні матеріалів сайту посилання на www.chr-art-school.at.ua обов'язкове! |
| Адміністрація сайту може не розділяти думку авторів публікацій і не несе відповідальності за розміщені матеріали. |
| Сайт розроблений вчителем інформатики Кулешою О.М. |
| Copyright MyCorp © 2024 |
| Конструктор сайтів - uCoz |