Твори вихованців Зразкової літературної студії «Зернятко» на Всеукраїнський гуманітарний  конкурс  «Космічні фантазії»  2015-2016

 

Космічна фантазія

Кучай Олександра Олександрівна

Небо, втомившись за день, засипає.

Чорну хустку кида на лице.

А на ній, ніби блискітки сяють.

То не блискітки, зорі це.

Кожна блискітка-зірка – то ніби душа

У космічних просторах безкраїх.

Чом блукає, що повідати хоче вона,

Що там в темних космічних далях?

На світанні зорі тихо і нишком підуть.

Знову сонце засяє яскраво на небі.

Як далеко від нас зорі-душі живуть,

Що таять, чому манять до себе?

Вдивляюсь подовгу у світ, що не мій.

Надіюсь пізнати його, хоч частину.

Далекий, незвіданий, поки чужий.

Той простір космічний, та чорна хустина.

 

 

 

Моя зірочка

Рак Денис Васильович

Сяє зірочка у небі,

Усміхається мені.

Манить зірочка до себе,

Блимають її вогні.

Зірко-зірочко, зажди!

Хай я трішки підросту,

Не боюсь я висоти,

В космос сміло полечу!

Я тоді тебе знайду

Серед інших зірок в небі.

В зореліт свій посаджу,

В гості полетим до мене.

Сяє зірочка вночі,

Усміхаюсь я до неї.

-Скажи, зірко, не мовчи,

Ти чекатимеш на мене?

 

 

Кольорові планети

Олійник Назарій Русланович

Дивився якось я на небо –

Думки мов бджоли у рою.

Це ж стільки пролетіти треба,

Щоб зірку в руки взять – о-о-он ту!

І я замріявся… Ось є у мене

Великий та потужний зореліт.

Із місця він злітає в небо      

Й в далекім космосі вже мчить.

А там – планети кольорові,

Немов веселка навесні.

На них природа, ніби вдома,

На рідній матінці-Землі.

Пожив я тиждень на Червоній,

Засмаг добряче на пісках,

На Помаранчевій потому

Теж тиждень десь відпочивав.

І Жовта планета зустріла гостинно,

Тут фруктів смачних смакували мені.

Жовтинці прийняли мене у родину.

Я так полюбив їх легенди й пісні.

І знову я мчу по космічному небу,

Зірки мерехтять привітно услід.

Наступна зупинка – планета Зелена,

На ній зупиню я свій зореліт.

Ліси тут повсюди, сади зеленіють,

Поля колосяться – радіє душа.

Тут трави у пояс, в них квіти ясніють,

Зелена планета – зелена уся.

Планета Блакитна – снігами багата.

Там білі ведмеді й пінгвіни живуть.

Я з ними у сніжки мав змогу пограти,

І далі помчав зореліт мій у путь.

На синій планеті – моря й океани.

На пляжах хлюпочуться діти й дорослі.

Я теж відпочив, вам скажу, не погано.

Наплавався досхочу кілька днів поспіль.

І додому, на Землю, вже мчить зореліт.

Кольорові планети тепер вже позаду.

Я маю надію, що цей мій політ,

Перетвориться в справжній, як дорослим я стану!

 

 

 

Космос

Щербань Лілія Віталіївна

Космос – слово не просте

Парад планет, всі знають це.

Вивчають вчені вже давно

Нептун, Юпітер та Плутон.

Ще безліч різних є планет

Пульсарів, астероїдів, комет.

Їх загадковість та орбіти полоса

Безмежжя Всесвіту, супутники – краса…

Учені справно всі вивчають

Красу незвідану, безкраю.

 Колись давно один з умів

У космос вперше полетів.

Відважний вчений-астронавт

Гагарін Юрій – космонавт

І наш світ у космос незвіданний входить -

Учені давно нам про це вже доводять.

Низький всім уклін, вам учені, за це

Незвіданний космос  - науки взірце

Золотяться обриси злата-комет

Космос – це простір, безмежжя планет.

 

 

Слово про Кобзаря

Шагаєва Вікторія

Хто написав відомі вірші,

Що скрізь лунає слава їх,

І «Дніпр широкий» й «Катерину»,

«Думи мої» і «Заповіт»?

Хто символ нашого народу,

Боровсь за його право й честь,

Пророкував світле майбутнє

І гідно ніс кріпацький хрест?

Із заслання виходив гідно,

За Україну вболівав,

Любов синівську незрадливу

Усьому світу показав.

Життя суворе научало

Як жити, бути, що робить,

Як в ті часи писати правду,

Коли країна вся мовчить?

Людина ця була безстрашна

І мала величезний дар,

 Народ свій свято шанувала –

Це наш Шевченко, наш Кобзар!

Від Українського Народу,

Який піднявся із колін,

Такій любові і пожертві

Складаєм до землі уклін!

2014 р.

 

---

Тарас Шевченко

Пріказчікова Альона

Тарас Григорович Шевченко –

Розумний зроду чоловік,

З дитинства творчістю займався,

Прожив короткий дуже вік.

Він малював і писав вірші,

Хоч заборонено було.

Талант скоріше свій розкрити

Серденько прагнуло його.

Писав про Батьківщину любу,

 Родину, нелегке життя

І малював в своїх картинах

 Важке минуле й майбуття.

Поет у віршах буде жити,

Хоч вже пройшло немало літ,

А за любов до України,

Шевченка знає цілий світ!

2014 р.

 

---

2014 р.

 

---

 

Тарас Шевченко

Нечаева Світлана

Рідне слово, що від роду –

Так звучить душа народу

 Говорив нам так Поет,

В кожнім домі є портрет.

Писав вірші він гарненько,

Звать його Тарас Шевченко

 Ти, напевно, здогадався:

Від усіх він відрізнявся!

Вибивав він право волі

 І талантів мав доволі,

Не загрожував нікому,

Співчував народу свому

Панів дуже не любив,

Дарував всім позитив.

Ми його не забуваєм,

Двісті років пам’ятаєм.

«Заповіт» звучить повсюди

В Україні справжні люди

Для дітей творять життя,

Бо за нами –майбуття!

2014 р.

 

---